Главная » Статьи » Мои статьи

Народна казка

Народні костюми по безготівковому розрахуку.

І це дійсно так. Справжнє мистецтво не лише впливовий ідейно-естетичний, виховний фактор, а й активний засіб єднання поколінь — минулих, сучасних і прийдешніх, чинник, що згуртовує людей, організує їх розум, волю й почуття; це той величний міст, що міцно з'єднує діла і помисли батьКів та дітей, народи й епохи в одне нерозривне ціле, ім'я якому — історія світової культури.

 


Особливо дзвінко відлунює перегук людських сердець у ство реній багатьма поколіннями неоціненній скарбниці мудрості-—усній поезії і насамперед в оповідальній творчості. Саме з ній яскраво втілюються ті риси людини, що спононвїку були і е показником її зрілості,— мудрість, дотепність, кмітливість, розважливість, філо-софське заглиблення в лиття, саме в ній у своєрідній образній формі конденсуються різноманітні погляди трудівника на життя та суспільні відносини людей, його роздуми над своєю долею й віра в світле майбутнє. Все це насамперед і забезпечує витворам народної музи Іш роХу популярність та довговічність.


Багата й різноманітна оповідальна творчість українського народу. Однією з рясних гілок на пишному дереві українсько; народної прози є КазКа. Віками побутуючи в усній творчості, вона зазнавала впливів різних епох, засвоювала традиції інших художніх форм, взаємодіяла з різними культурними чинниками, переймала окрємі елементи з художніх скарбів інших народів, розвивалась і видозмінювалась. Кращі зразки народної казки, незважаючи на давність свого походження, й досі хвилюють, захоплюють, бо кож-ний казковий образ, в яку б хитромудру одіж поетичної уяви він не був приораний, насправді має під собою глибоку життєву основу. Широта узагальнення в казці така, що крізь товщу історкччих нашарувань і серпанок художньої умовності ми завжди бачимо конкретні сторони людського життя, і той або інший образ чи мо-тив наповнюється в нашій уяві цілКом реальним змістом.


Багатий світ людсьКих переЖивань і почуттів, що знаходить своє відображення в народній оповідальній творчості, розкривається перед нами у вчинКах узагальнених хараКтерів, яКі діють у типових обставинах. І ми, забуваючи, що перед нами вигадані, створені худоЖньою уявою образи, віримо в їх правдивість, виявляємо своє ставлення до КоЖного з них, проймаємося симпатією або антипатією залеЖно від того, яку саме — добру чи злу силу вони уособлюють, оцінюємо дії персонажів, радіємо й сумуємо разом з ними і немовби самі стаємо учасниками Конфлікту, що лежить в основі твору.


У переважній частині народних КазоК правда перемагає Кривду. ТорЖество справедливості, тріумф світла над темрявою, добра над злом — це найвищий ідеал людсьКого суспільства. Саме таКшл хоче бачити своє Життя трудівник, таКим він його й прагне відобразити.
У КазКах уКраїнсьКого народу широКо поКазано відносини людей, їх побут. Фактично КоЖний худоЖній образ у Казці — це певний соціальний тип, представник того чи іншого суспільного стану. Значного ідейно-емоційного напруження досягає КонфліКт твору, Коли йдеться про зіткнення Життєвих інтересів представників антагоністичних Класів.


«Не тим ціКава байКа,— відзначав 1. ФранКо у післямові до збірКи власних КазоК «Коли ще звірі говорили»,— що говорить неправду, а тим, що під лушпиною тої неправди Криє звичайно вели-Ку правду. Говорячи ніби про звірів, вона одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати:
— Та чого ви, братчиКи, смієтеся? АдЖе се не про бідних Баранів, ВовКів та Ослів мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством, з вашою захланністю, з усіма вашими звірячими примхами та забагами. АдЖе Ж я навмисне даю їм ваші рухи, ваші думКи, ваші слова, щоб ви яКнайКраще зрозуміли — не їх, а себе самих!» 

 


Помітне місце в уКраїнсьКій народній прозі посідає побутова тематика. У багатьох КазКах змальовуються типові Картини по-всяКденного виробничого й Культурного побуту людей, розповідається про зіткнення різних поглядів на Життя. Ці образи, виразники позитивного чи негативного Життєвого начала, ставляться у своєрідні ситуації, вводяться в таКі дії та вчинКи, при яКих їх внутрішня сутність розкривалася б яКомога випуКліше й повніше. ТаК перед нами постає ціла галерея людсьКих типів, що уособлюють найрізноманітніші риси людсьКої вдачі,— чесність, правдивість, працьови тість, вірність, сКупість, лінощі, підступність тощо. При цьому сим патії трудівника завЖди на боці носіїв Кращих рис народної мо ралі. ВсяКа Ж нечесність, підлість, підступність засуджуються і в'їдливо висміюються. Для чесної, порядної людини, вірного товариша, яКий ніколи не залишає свого побратима в біді й сміливо стає на захист приниЖених та поневолених, народ завЖди знаходить щире слово привіту і теплу, світлу посмішКу.
Кращі зразКи усної творчості міцно ввійшли в праКтиКу на родної педагогіки, а традиції народної КазКи, байКи, легенди, пе-реКазу, анеКдота глибоКо вКорінилися в літературах багатьох народів світу.


ВисоКу оцінКу народної КазКи яК вдячного виховного чинниКа, що з раннього дитинства прищеплює людині любов до рідного Краю, рідної мови, сіє в її душі золоті зерна правди й розуміння людсьКої Краси, навчає людину, за висловом М. НеКрасова, «розумного, доброго, вічного», виховує в неї чесність, мудрість, хист і уміння, дав, зоКрема, 1. ФранКо в уЖе згадуваній післямові до збірника «Коли ще звірі говорили». «Оті простеньКі сільсьКі байКи,— писав він,— яК дрібні, тонКі КорінчиКи, вКорінюють у нашій душі любов до рід ного слова, його Краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі річей у Життю забудете, а тих хвиль, Коли вам люба мама чи бабуся оповідала байКи, не забудете до смерти» '.
ЯсКраві, повнокровні людсьКі хараКтери і типові обставини, при яКих вони саме й розкриваються якнайповніше, природність барв, Жива, соКовита мова КазоК та байоК,— усе це збудЖує гли-боКі емоції в душі людини. Ось чому твори цього виду народної прози завЖди з велиКим інтересом сприймають люди різного віКу.
Багато повчального, цікавого, що поглиблює спостережливість людини, гострить її розум, виховує волю й почуття, є в уКра'ш-сьКих народних притчах. Саме тут чи не найвиразніше пробивається дидактичний струмінь. ПідКреслено виховне спрямування творів цього циКлу народної прози зумовлює й деяКу нарочитість ситуацій та образів, посилення абстрактного елемента за рахунок звуження дії КонКретно-відчуттєвого, образного начала, бо Ж притчі розраховані переважно на дорослих. Проте й ці твори, у яКих, до речі, є багато спільних рис і з байКою, і з народною новелою та анекдотом,  так  само   мають  чималий  вплив   на  формування  людини.

 

 

Усна оповідальна творчість уКраїнсьКого народу відзначається широтою тематики, багатством образів і різноманітністю художніх форм. Слід сКазати, що групування цих форм за Аанровими ознаками досить нелегКа справа і має умовний хараКтер.
ОКремим Жанровим різновидом КазКи є народна байКа, на грунті яКої пізніше буйно розвинулась байКа літературна, набувши нових, специфічних ознаК. Характерною рисою байоК є те, що ці твори, яК правило, невелиКі за обсягом, а головне, тут на першому плані фігурує образ тварин (часом рослин).


Необхідно підКреслити, що і КазКи, і притчі, й байКи становлять більш-менш єдиний худоАній циКл. Справді, таК щільно переплітаються, органічно схрещуються в них оКремі образи, сюАети та мотиви, що виділення цих творів в оКремі розділи неминуче матиме штучний хараКтер. Ось чому в даному збірниКу, на відміну від попереднього, першого його видання («Мудрий оповідач», Вид-во АКадемії науК УРСР, К., 1962), КазКи, притчі та байКи подано в одному розділі.


Порівняно з попереднім виданням є зміни і в розташуванні цих зразків. За КазКами подано не байКи, а притчі, яК таКий різновид народної прози, що у своїх генетичних дЖерелах і з погляду своєї худоАньої природи та образності виявляє особливо тісні зв'язКи з КазКою. БайКи А — яК більш самостійний вид народної прози — подано в заключній частині першого розділу.
Винятково вдячним виховним засобом, де особливо густо Конденсується мудрість, спостереАливість і дотепність трудівника, є таКоЖ народна сатира та гумор, зоКрема анеКдот — найяскравіша форма цього виду творчості. Кращі зразКи народних анеКдотів уАе давно і міцно увійшли до арсеналу найвпливовіших худоАніх чин-ниКів яК гостра зброя трудівника в його боротьбі за визволення від будь-яКого гніту. Несучи в собі заряд велиКої викривальної сили, народна сатира та гумор навчають людей добру, справедливості, ствердАуючи суспільний ідеал через заперечення негативного, потворного в Аитті. У народних анеКдотах дзвінКо й розКо-тисто лунає здоровий сміх народу, гнівний і нещадний, буйний, в'їдливий і заразливе веселий. ТаК моАе сміятися лише чесний тру-дівниК, впевнений у своїй правоті й неминучості перемоги правди над усяКим злом.


ЯК з погляду форми, таК і змісту чимало анеКдотів нерідКо схрещуються з КазКами (насамперед сатиричними), байКами та притчами, розробляють одні й ті А теми та мотивгі, таК само висміюють вади людсьКого хараКтеру й підносять Кращі риси людини. Проте в анеКдотах найчастіше розповідь ведеться навКоло яКо-гось одного фаКту чи вчинКу героя. Основний емоційний аКцент тут робиться насамперед на Комізмі ситуацій, на гумористичному чи сатиричному звучанні теми, на парадоКсі, алогізмі вчинКів головного персонаАа тощо. Усе це дає підставу розглядати анеКдоти яК оКремий Аанр народної прози.


Характерним відгалуАенням анеКдота, зоКрема у пізнішу добу його розвитку, є таК звана «усмішКа» — своєрідна худоАня мініатюра, що завдяКи гнучКості своєї форми здатна охоплювати й відображувати досить широНе Коло Аиттєвих явищ. Помітне місце посідають «усмішКи» яК досить активний виховний чинниК у сучасній уснопоетичній творчості мас. У даному виданні розділ народних анеКдотів значно розширено і доповнено новими худоАніми зразками.


Наше уявлення про Красу й вагу уКраїнсьКих народних КазоК, байоК, легенд, анеКдотів, переКазів було б неповним, яКщо не згадати про той глибокий слід, що його залишили традиції усної оповідальної творчості в уКраїнсьКій літературі. Не КаАемо вАе про високоталановиті КазКи 1. Франка, сонцебризні співомовКи С. Ру-дансьКого, сповнені глибоКої мудрості байКи Л. Глібова, світло-сяйні усмішКи великого сміхотворця Остапа Вишні, що додали б слави будь-яКій літературі світу, та творчість Г. КвітКи-Основ'я-ненКа, МарКа ВовчКа, Ганни БарвіноК, Б. ГрінченКа, О, ІваненКо, Н. Забіли, С. ОлійниКа, ЛЛ. Годованця, Д. Білоуса, П. Глазового, де таК само чи не з КоАної сторінки промовляє до нас мудрий народний оповідач з його світлою, доброю, часом луКавою посмішКою. Згадаймо лише, що майАе вся уКраінсьКа дитяча література зросла на щедрому грунті народної КазКи. А хіба моАна собі уявити твори Ю. ЯновсьКого, О. ДовАенКа, М. Стельмаха та багатьох інших уКраїнсьНих письменників, яКі ми любимо і яКими пишаємось, поза їх зв'язками з рідною народнопоетичною сКарбницею, зоКрема з традиціями народної КазКи, байКи, легенди?


В оповідальній творчості уКраїнсьКого народу знайшли ясКраве відображення насущні Аиттєві інтереси трудівника, його стихійно-матеріалістичні погляди на природу і суспільне Аиття, широКо відбились психологія, мораль, етиКа, політичні ідеали мас. Саме тому народнопоетична сКарбниця є щедрим дАерелом вивчення різноманітних сторін Аиття народу і заслуговує на широКе виКористан-ня з виховною метою.


ЗбірниК «Мудрий оповідач» розрахований на широКі читацьКі Кола, тому деяКі архаїчні форми слів та виразів у теКстах, оКремі застарілі елементи леКсиКи, незрозумілі для нашого читача, приведено до сучасних літературних норм, хоча збереАено характерні форми більш-менш усталеної діалеКтної леКсиКи та притаманні певній говірці синтаксичні Конструкції.
УКраїнсьКа народна проза в основній своїй частині — це висоКо-худоАня, сповнена глибокого змісту та високих людсьКих помислів творчість, що в яскравих переконливих образах втілює найсвітліші ідеали трудівника. Треба знати, збирати, берегти все Краще з цієї сКарбниці, насамперед те, що формує людину яК свідомого активного громадянина, виховує чесність, сміливість, висоКу принциповість, розвиває Кращі риси народної моралі.

Іван Верезовський

 

Категория: Мои статьи | Добавил: master (28.04.2018)
Просмотров: 89 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
avatar